Гімалайські вітри періоду мусонів
Пригоди передують подорожі
Тим мандрівникам, які їдуть в екваторіальні краї і зацікавлені у збереженні власного життя, лікарі рекомендують зробити ряд щеплень. Обережний Любко запасся усіма можливими і неможливими антитілами заздалегідь, Андрій мав частину ще з Кіліманджаро, коли ж я дізнався про всю цю маячню, то було вже пізно щось колоти, оскільки більшість щеплень потребували повторень через певні проміжки часу. Тоді я просто пообіцяв хлопцям, що якщо, для прикладу, захворію сказом, то їх же першими покусаю. Любко чомусь одразу почав мене переконувати зробити щеплення бодай від гепатиту Б. Ця вакцина, з його слів, була дефіцитною і продавалась лише у Києві. Тож замовив йому ці три ампули по 50 грн. за кожну. Не знаю, коли саме Любко дізнався про умови зберігання вакцин, але він їх таки привіз... у далеко не прохолодному салоні свого „Запорожця”. А вже на зворотному шляху його наздогнала моя есемеска: „Ці три ампули викинули. Та ж сама вакцина у Львові – 40 гривень. Я вже давно банкрут. Будете мене підгодовувати дорогою”. На що вегетаріанець Любко відповів: “Заспокойся! Буду для тебе робити салатики з кульбаби”. І що ти тут вдієш, любі мої?
Безпосередньо перед самим від’їздом розпочали кампанію в ЗМІ. Не знаю чому, але нами цікавилися буквально усі газети, журнали, радіо- і телекомпанії, в які ми зверталися. Так, на прес-конференції у Львові окремим питанням було розглянуто те, чому ми не підіймаємось на найвищу гору планети. Наступного ж дня в УНІАН з’явилась інформація, що, мовляв, троє молодих і несповна розуму українців не лише їдуть на “Запорожці” до екватора, але й по дорозі збираються заскочити на Еверест. А ще через день у „Поступі” з’явилася стаття під назвою: „На „Запорожці” на Еверест”.
