17 - 18 - 19 день
17 день. Зранку, простоявши на трасі сорок хвилин, зловили попутку прямісінько до... Москви! Водія звали Володя, і спочатку він нас минув, а лише метрів через двісті усвідомив, що не „підкинути” нас до Москви просто неможливо. Дві доби ми подорожуємо разом, харчувались у придорожніх кафе, ночували в мотелі під містом Новгородом.
18-19 день. У Москву приїхали піввосьмої і одразу ж дісталися до Красної Площі. Ні до кого не чіплялися, нікого „не торкалися”, просто хотіли собі мирно покинути місто, як раптом... ні, ми таки спитали одного чоловіка, як виїхати на Київське шосе. Він спочатку почав пояснювати, та оскільки ми поспішали, то запропонував краще провести до станції метро. Він виявився доволі мовчазним, але перед тим, як попрощатись, пробурмотів: „В принципі, можете заночувати у мене”.
Діма – тридцятирічний, освічений, симпатичний, живе у достатку. Прожив майже десять років з однією кобітою, і тепер вони розлучались. Ми так зрозуміли, що тепер для нього було важливо, аби хтось просто був поруч. Трохи відпочили з дороги, а потім до шостої ранку Дмитро водив нас „пьянящими” московськими вулицями.
Наступного дня я сів за комп’ютер, а Юка з Дімою пішли кататись на роликах. Тоді ми всі випадково зауважили, що настав вечір і прийшла пора продовжувати нашу екскурсію вечірньою столицею. Поїхали на Воробйові Гори, де в той час коло велетня МГУ відбувалося збіговисько рокерів, ролерів та байкерів. Серед останніх Дмитро зустрів декількох своїх знайомих. Повернулись о другій ночі – завтра вирушаємо до Києва, а Дмитро на роботу.
