10 - 11 день
10 день. Він був жахливим. До вечора так нічого й не зловили, пройшли годину пішки, потрапили в суцільний туман. І лише коли покидали трасу, щоб стати на ночівлю, зупинилась машина. Мушу зазначити, що в дядька, а точніше в його машини, абсолютно не було гальм, хоча, можливо, вони тут і не потрібні. Я захворів – боліло горло і піднялась температура. Коли ми стали на ночівлю під Мурманськом, а це була година четверта ночі, почував себе абсолютно обезсиленим – зібрав трохи дров, ледве розклав намет і одразу занурився у спальник. Ю сама приготувала вечерю і подала „в ліжко”. Я не подбав як слід про тент – просто накинув його на палатку, а цього було недостатньо. Вночі пішов сильний дощ, ми змокли.
Зранку зловили маршрутний автобус до Мончегорська, а потім одразу ж легковика до центру міста. Дощ лив немов з відра на протязі всіх ста кілометрів шляху. Задзвонили Романові, і як приємно було почути, що він, виявляється, уже другий день чекає нашого приїзду. Тут нас гостинно зустріли – нагодували й зігріли. Познайомились із братом Романа Костиком і з їх білим щурятком Анютою.
11 день. Сьогодні зранку вирушили закупити продукти для походу в Хібіни. Зробили собі декілька подарунків – сережку і черевики Юлі та мисливській ніж мені.
Мончегорськ настільки невеличке містечко, що тут більшість людей знайомі між собою. Воно оточене озерами та річками і фактично може називатись островом. Звідси видно гори Хібіни та тундру Лапландського заповідника, але значну частину пейзажу псують труби „Североникеля”.
Я поступово видужую, і завтра плануємо почати похід. Нас буде шестеро.
