Частина перша, пізнавальна
Чи замислювались ви коли-небудь над тим, що земна твердь під вашими ногами може бути не такою вже й монолітною та суцільною, як це здається на перший погляд? Виявляється, що під поверхнею землі приховано немало порожнин і в деякі з них сміливий дослідник може потрапити.
На теренах України знаходяться одні з найбільш унікальних світових карстових утворень. Так, на півдні Тернопільської області поруч із чудернацькими дністровськими міандрами в тамтешніх гіпсах залягає цілий підземний світ. Серед інших там знаходяться друга і п’ята за загальною довжиною ходів у світі печери – Оптимістична та Озерна. Печера Оптимістична була відкрита львівським спелеоклубом на початку шістдесятих років, і сьогодні її загальна довжина перевищує 215 км. В середньому раз на десять років відбувається відкриття нових районів. Печери – це чи не остання можливість побувати там, де ще не був ніхто.
Як відбувається відкриття і першопроходження нових районів? По-перше, роботу спелеолога часом можна порівняти із роботою шахтаря з тією лиш різницею, що останньому, все ж таки, інколи платять. Це хобі потребує неабиякої мотивації, а з початку дев’яностих ще і значних фінансових витрат. Кожна експедиція може базуватись або на поверхні біля єдиного входу в Оптимістичну, або на так званих підземних базових таборах (ПБТ), яких в Оптимістичній є чотири. Існують два основні види печерних робіт: розвідка у широкому розумінні цього слова (як правило, супроводжується прокопуванням, пролазуванням, вибуховими роботами тощо) і топозйомка. Якщо об’єм визначених перед групою завдань досить великий, як буває під час роботи у нововідкритих районах, то експедиційна доба може тривати у півтора рази довше фактичної земної доби – на жаль, за рахунок робочого дня, а не часу для сну.
Типова експедиція в Оптимістичну триває десять днів. У випадку ПБТ для багатьох учасників це означає, що всі десять діб вони проведуть під землею. Після такого строку перебування у печері при виході на поверхню відбувається реадаптація нюхових та зорових відчуттів. У печері людина відвикає від різноманіття запахів поверхні та від широти спектру нормального земного світла. У перші хвилини після виходу із печери вона відчуває, що вдихає неймовірні суміші ароматів, кожен з яких здатна відчути окремо, а світ поверхні бачить у спотворених кольорах, наприклад, жовтий стає зеленим. Такі утворення, як сталактити на стелях, сталагміти, що стирчать з підлоги, чи колоноподібні сталагнати не є типовими для тернопільських печер. Ще більш рідкісними, але надзвичайно прекрасними є гелектити – коралоподібні кристалічні утворення невеликих розмірів. Частіше трапляються „плафони” – напівпрозорі формаціі пластинчастого гіпсу, що нагадують чудернацькі натьоки на стелях підземних ходів.
Загалом печери, які залягають у гіпсах, не є надто різноманітні у своєму „інтер’єрі”, але цілком інакше із вапняковими печерами – осідаючі на їхніх стінках кальцити утворюють абсолютно неймовірні, як для людського ока, форми. Такими є кримські печери, більшість з яких знаходиться на плато Чатирдаг і Карабі. Іншою особливістю кримських „ям” є те, що вони в основному вертикальні.
Існує багато різноманітних технік проходження вертикальних печер, але всі вони визначаються перш за все засобами, які використовуються для спуску і підйому, та їх комбінаціями – спелеодрабина, трос, шнурок. Найсучаснішою є техніка одного шнурка (SRT), суть якої полягає у забезпеченні так званих „проміжних кріплень” і уникненні місць тертя шнурка об скелю. Для цього SRTшники використовують доволі різноманітний арсенал, що багато у чому нагадує арсенал скелелазів. Спелеологія України є спадкоємницею радянської спелеології, яка сформувалась приблизно у шістдесятих роках. Звісно, ми не настільки відомі, як англійські чи французькі першовідкривачі та дослідники печер, але… Ось вам окремий факт: декілька років тому голова Української асоціації спелеологів Ю. М. Касьян очолив кавказьку експедицію, у якій було відкрито найглибшу печеру світу – Воронью (1700 м). Сьогодні ж українські спелеологи шукають нових досягнень на перспективних плато Туреччини.

