terapia rodzin

Сімейна психотерапія, як один із напрямків психотерапії, передбачає взаємодію одразу із усією системою, якою є сім'я. Методи даного підходу залежать від того, якої школи сімейної психотерапії притримується психотерапевт. Найбільш поширеними видами системної психотерапії є комунікативна, структурна та стратегічна. Кожна школа має свої теоретичні засади, цілі і методи роботи з клієнтами.

Кожен напрямок має на меті поліпшення якості життя не лише пацієнта - носія симптомів але й усієї сім’ї. Для цього на сесіях сімейної психотерапії повинні бути присутніми усі члени сім’ї, а сама психотерапія повинна охоплювати діяльність усієї системи. З цього приводу, сімейна психотерапія не може застосовуватись, коли важливі члени сім’ї не погоджуються на участь в терапевтичних сесіях.

У ситуації, коли пацієнтом, скерованим до психотерапевта є дитина, часто рекомендують курс сімейної психотерапії, вважаючи, що дитина проявляє симптоми (наприклад, труднощі у школі, нічне нетримання сечі, порушення харчування) викликані неблагополучним сімейним оточенням. Ці симптоми є свого роду криком про допомогу. У випадку, коли комунікація або усе функціонування сім'ї порушується, людинкою, яка починає показувати ознаки дезадаптації, як правило, є дитина, оскільки вона є найслабшою у сім’ї, з точки зору захисних механізмів.